повернутися до розділу ФЕСТИВАЛІ



ДВА ДНІ Й ДВІ НОЧІ НОВОЇ МУЗИКИ
Задум та художня концепція: Асоціація Нова музика (Україна)
Генеральні спонсори: Міжнародний фонд ВІДРОДЖЕННЯ (Україна)
PRO HELVETIA, Schweizer Kulturstiftung, Reseaux Est-Ouest - Im Auftrag der Direktion fur Entwicklung und Zusammenarbeit (Про Гельвеція, швейцарський фонд, мережа Схід-Захід - За дорученням Дирекції розвитку та співпраці),
PRO HELVETIA - UKRAINE Stiftung (Фонд Про Гельвеція - Україна), Фундація Ернст фон СІМЕНС (Німеччина)
Міністерство культури і мистецтв України
Художній директор: Кармелла Цепколенко (Одеса)
Президент: Бернгард Вульф (Фрайбург)
Директор: Олександр Перепелиця (Одеса)


   Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва ДВА ДНІ Й ДВІ НОЧІ НОВОЇ МУЗИКИ/2D2N - це щорічна імпреза, яка з'явилася на музичній мапі України у 1995 році. Фестиваль зорганізовується та проводиться Міжнародною громадською організацією Асоціація Нова музика/AHM - Українською секцією Міжнародного товариства сучасної музики/ISCM. Голова правління АНМ, композиторка Кармелла Цепколенко є художнім керівником фестиваля від самого початку розробки його концепції. Незмінний директор фестивалю - музикант та менеджер Олександр Перепелиця. Велику роль у становленні фестивалю як міжнародної події зіграв та далі грає його Президент, перкусіоніст та диригент, професор Вищої школи музики Фрайбурга Бернгард Вульф.
   За фестивальні роки безпосередню участь у фестивалі та інших імпрезах АНМ тільки в Одесі взяли кількасот іноземних та українських митців. Щорічна авдиторія цих заходів налічує багато тисяч одеситів та гостей з інших міст України та з-за кордону, а через мас-медіа про них довідуються мільйони людей у світі. Поступово події в Одесі виступають за межі її території, поширюються на інші регіони та країни, викликають спільні міжнародні проекти, знаходять постійне місце в локальних, національних та міжнародних друкованих та електронних засобах масової інформації. Кращі записи з 1-3 та з 4-6 фестивалів видано на компакт-дисках, протиражованих у Німеччині. Створено веб-сторінку фестивалю в Інтернеті.
   Оскільки фестиваль є некомерційним, кошти для його організації та проведення отримуються через гранти від громадських, приватних чи урядових українських, іноземних, міжнародних фундацій та організацій на конкурсній основі. Протягом багатьох років основну фінансову підтримку фестивалю надавав Міжнародний фонд "Відродження", в останні роки до фінансових партнерів фестивалю приєдналися PRO HELVETIA (Швейцарія), Ernst von SIEMENS (Німеччина) та Міністерство культури і мистецтв України.
   Фестиваль також одержує постійну підтримку таких іноземних фондів та установ, як Австрійська амбасада та KULTUR KONTAKT (Австрія), Британська Рада в Україні, Грецька культурна фундація та Грецьке консульство в Одесі, фонд GAUDEAMUS (Нідерланди), Німецький культурний центр Гете-Інститут Київ, Французький культурний центр в Україні та асоціація AFAA (Франція), Шведський інститут, Швейцарська фундація "SUISA", тощо.
   Одеська облдержадміністрація та Одеський міськвиконком також надають постійну підтримку фестивалю.
   
   Без сумніву визнається, що фестиваль ДВА ДНІ Й ДВІ НОЧІ НОВОЇ МУЗИКИ вже увійшов до числа здобутків молодої української держави. Тим-то він заслуговує на аналіз як свого художнього змісту і результатів, так і самого факту й контексту свого існування.
   Фестивальний рух є показником і своєрідним каталізатором інтенсивності та якості мистецького життя будь-якої країни. Найінтенсивніший він у розвинутих європейських державах. Сама Німеччина має кількасот фестивалів щорічно, з них десятки презентують нове мистецтво - музичне, виконавське (театр, танець, пантоміму), візуальне (живопис, скульптуру тощо), аудіо-візуальне (кіно, відео), мультимедійні та інші нові синтетичні форми. Пропорційно до чисельності населення не відстають і решта більших чи менших країн. Такі, як Швейцарія чи Голландія, зовсім не поступаються активністю великим державам. Можна сказати, що в Європейській Співдружності фестиваль - це "свято, що завше з тобою". Хай хтось воліє цілий рік перебувати у фестивальному мареві - має лише переїжджати з міста до міста. До того ж, більшість фестивалів аж ніяк не схожі на політичні чи комерційні телешоу, хоча й отримують фінансову допомогу від місцевої та регіональної влади, приватних спонсорів, урядів та Співдружності. Тож фестивальні дирекції спроможні винаймати численні команди першокласних фахівців для цілорічної праці, запрошувати найвідоміших артистів та замовляти нові твори композиторам. Отож, фестивалі - реальний індикатор рівня культурного життя міста та країни загалом.
   Ситуація в Україні, поки що, суттєво відрізняється. Аби перелічити фестивалі нового мистецтва, що відбуваються за рік, вистачить пальців однієї руки. Звичайно за якимсь певним напрямком мистецтва протягом року буває один фестиваль, коли-не-коли два. Як правило, це - привілей кількох великих міст. Тож поважний мистецький фестиваль в Україні - подія, що до неї готується й на неї чекає вся країна, принаймні зацікавлені кола. Особливо це стосується до фестивалів з кількарічною традицією, які мають свою публіку, своїх прихильників.
   Саме такі фестивалi, як переконує свiтовий та український досвiд, є своєрiдними осередками чи двигунами, що визначають напрями розвитку мистецтва, формують новi iдеї, вiдкривають новi безмежні обрії творчої діяльності. Адже фестиваль - це не тiльки свято та насолода для публіки, а й своєрiдний механiзм регулювання та корекцiї естетичних смакiв, поглядiв, усталення певних iдеалiв. Це, водночас, і перевiрка практикою новацiй, і визначення прiоритетiв, і пошук неторованих шляхiв розвитку мистецтва та культури.
   За задумом та обставинами реалізації ДВА ДНІ Й ДВІ НОЧІ НОВОЇ МУЗИКИ - фестиваль, що не має наміру імітувати будь-який інший в Україні чи за кордоном. Це - явище, що бентежить фантазію, вибиває зі звичної колії. Подібно до всякого справжнього фестивалю він має бути й є неординарним за принципами та унікальним за формою. Його специфіка полягає в тому, що це - щорічна 48-годинна безперервна акція наприкінці 2-го чи 3-го тижня квітня, точніше дві 12-годинні музичні доби, що починаються пополудні в п'ятницю та тривають до самого ранку неділі з перепочинком в суботу від 4-ої ранку до 4-ої пополудні. Хай як нелегко прослухати 24 години музики, отакий штурм нового мистецтва дає виняткову нагоду надконцентрованого, отже інтуїційного сприйняття, до того ж єдину можливість забезпечити одночасне перебування й спілкування всіх учасників, прибулих чи то з України, чи з усіх усюд. Кожна музична доба фестивалю розбивається зазвичай на приблизно 12 музичних годин, що становлять Перший День, Першу Ніч, Другий День та Другу Ніч. Кожна музична година, як правило, віддається новому перформансу, що інколи більш-менш скидається на традиційний концерт, а подеколи скоріш на театралізоване дійство, скомбіноване з акціями та інсталяціями виконавських, візуальних, мультимедійних та синтетичних мистецтв. Нерідко музична година має відкриту форму, як-от являючи собою непов'язані ззовні одне з одним виступи двох окремих солістів, що стикаються у своєрідному змаганні - "дуелі-дуеті". Нетрадиційні акції потребують нетрадиційної ситуації також у залі. Здебільшого виконавці-перформери використовують не звичний кін, а спеціально обладнаний майданчик у центрі приміщення. Нема конвенційної глядацької зали та концертного ритуалу - публіка, сидячи за столиками може почуватися досить вільно.
   Виходячи з ідеалу вільного розвитку мистецтва, фестиваль береться за просування новаторських напрямів сучасної музики та синтетичних різновидів мистецтва, не обмежуючи поняття Нової музики та Нового мистецтва жодними стильовими, ідеологічними чи іншими рамками. Головно на фестивалі чути створені останніми роками твори класичного авангарду та пост-модерну, що репрезентують різноманітні течії як "живої", так і електронної, комп'ютерної й акусматичної музики. З іншого боку, фестиваль не цурається будь-якої нової чи незвичної для нас мистецької форми, наприклад традиційного мистецтва Вірменії, Кореї, Монголії, Індії, а чи Аляски, а також демонструє зацікавленість у розвиткові "світової музики". Кожен випуск фестивалю має певну специфіку змісту, форми і драматургії, нагадуючи своєрідний художній твір. Назагал, фестиваль спрямований на розвиток театралізації музичного мистецтва разом з усіма іншими, а тож і синтезу різних видів мистецтва. Але ця загальна тенденція отримує у кожному фестивалі особливі акценти.
   Фестиваль 1995. Фестиваль має ще трохи експериментальний характер. Акцент на мелодрамах, тобто драматичних творах, що сполучають інструментальну музику, спів та мовлення. З-поміж багатьох першокласних композиторів, солістів та ансамблів - учасників фестивалю, прибулих з багатьох країн світу, запам'ятовуються: Джеймс Авері, Віолета Дінеску, Іван Єргієв, Олександр Козаренко, Карін Левайн, Пьєр-Стефан Меже, Ернст Гельмут Фламмер, Ансамбль 2E2M, ансамбль СюрПлюс, Ансамбль перкусії Вищої школи музики Фрайбурга під орудою Бернгарда Вульфа, Камерний оркестр ARCHI, Хор Одеської консерваторії, та постійні учасники наступних форумів - одеські ансамблі сучасної музики ГАРМОНІЇ СВІТУ, ФРЕСКИ. Українську музичну діаспору представляє диригент Павло Длябога. Передфестивальні дні відзначаються майстернями декількох учасників. Після фестивалю зорганізується Асоціація Нова Музика. У грудні в Одесі відбувається перша теоретично-практична конференція з проблем нового мистецтва.
   Фестиваль 1996. При надзвичайно високому виконавському рівні особливий акцент зроблено на електронній, мультимедійній та акусматичній музиці, відео-інсталяціях та... художній орнітології (насамперед, завдяки музичним птахам Мессіана, презентованим оркестром вищої школи музики Фрайбурга, та живопису Олександра Ройтбурда). На фестивалі з'являються Крістіна Ашер, Якоб тер Вельдгюйс, Філ Вільямс, Рене Вольгаузер, Ґабріела Вульф, Філіп Кюпер, Месіас Майгуашка, Тріо Йорґа Вюттенбаха, Ансамбль CONTRECHAMPS, ensemble neue musik zurich, Квартет НОМОС, Саксофоновий квартет XASAX. Показано музично-документальний фільм Лілії Олівьє-Огієнко, присвячений творчості Софії Ґубайдуліної та Валентина Сильвестрова. Передфестивального тижня проведено численні й широкоохватні композиторські та виконавські майстерні. Київськими кінодокументалістами відзнято художньо-документальну стрічку про фестиваль.
   Фестиваль 1997. Фестиваль знаходить дедалі більшу підтримку міжнародних та іноземних урядових і громадських фундацій та організацій. До Одеси приїздять великі мистецькі колективи - Московський ансамбль сучасної музики під орудою Юрія Каспарова та австрійська музично-театральна компанія АРБОС (остання представляє прем'єру містичної комедії Концерт птахів на лібрето Джевада Карахасана з музикою декількох композиторів різних європейських країн, включно з Україною). Через пожежу у центрі культури "Україна" - звичному фестивальному майданчику дирекція мусить перенести імпрезу до концертно-виставкового комплексу Одеського морського вокзала. Незважаючи на певні переваги цього просторішого та імпозантнішого майданчика, кидаються у вічі його акустичні проблеми та занадто розслаблена атмосфера. На фестивалі трішки чується певний джазовий нюанс, щоправда інтегрований з новою музикою (Даніель Кензі, Аліна Марія Млечко). Вперше репрезентовано мінімалістичні твори у виконанні професорів консерваторій Фрайбурга та Одеси. На форум приїздять Кейс Вієрінга, Ян Вількок, Марсель Вормс, Всеволод Задерацький, Роберт Зутер, Дітер Макк та інші. Влаштовується сім фортепіанових форумів. Розпочинаються відео-танц-перформанси та інсталяції Ути Кільтер та Віктора Маляренка. Фестиваль сприяє визнанню Одеси як осередку розвитку нового мистецтва - цей факт підтвердило відкриття Одеського Центру сучасного мистецтва Сороса, що спеціалізується у візуальних мистецтвах.
   Фестиваль 1998. Імпреза повертається до звичного місця проведення. Вперше до Одеси приїздять: Ансамбль з Швейцарії KLANGHEIMLICH, струнний квартет LUMINA із США, Тріо АВЛОС з Німеччини, дует Андрія Війтовича - Пола Сільверторна з Великої Британії, ансамбль ЗВУКОВИЄ ПУТІ на чолі з Алєксандром Радвіловичем з Санкт-Петербурга, піаніст Євген Громов та Ансамбль ПРОЕКТ-7 з Києва, що виконав твори українських композиторів, зокрема Сергія Зажитько та Людмили Юріної. З великим успіхом виступають Баррі Вебб, Паскаль Конте, Славик Стахов. Презентуються візуальні митці - Валентин Раєвський, Микола Кривенко та Василь Рябченко. Фестиваль сягає нових міжнародних обріїв. Вперше організатор фестивалю - Асоціація Нова музика - отримує інформаційну підтримку ISCM, куди вона вступила 1997 року. Напередодні фестивалю виходить у світ протиражований однією з кращих німецьких фірм компакт-диск з музикою, що її записали українські тонмайстри під час попередніх випусків фестивалю. Стаття "Одеса", яка щойно вийшла друком у новому виданні найавторитетнішої німецької музичної енциклопедії Музика в історії та сучасності/MGG, завершується досить розлогою інформацією про фестиваль. Це все дає стимул, наснагу та досвід до організації й проведення нових акцій, насамперед МАНДРІВНОЇ АКАДЕМІЇ МУЗИКИ, пізніше - МАНДРІВНОЇ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ/МАМ.
   Фестиваль 1999. Передфестивального тижня поряд з майстернями влаштовується фестиваль-прелюдія. З фестивалем вперше чи знову зустрічаються Міхаїл Броннер, Фрідріх Ґауверкі, Віолета Дінеску, Джеймс Кларк, Kaрін Левайн, Альфред Меліхар, Арне Мельнес, Ваче Шарафьян, ансамблі Q-O2, ТРІОЛОГ, Стокгольмський саксофоновий квартет, ensemble neue musik zurich та інші. Дедалі частіше форум обертається на арену світових прем'єр. Фестиваль вперше отримує умовну художню тему - того разу Чотири Стихії. Вперше фестиваль відвідують представники автентичних музичних традицій Вірменії, Кореї та Монголії, чиї виступи дають нові виміри для розвитку Нової музики. Особливий наголос ставиться на різноманітних формах музичного театру. Увагу привертає сучасний танц-перформанс у виконанні Аріли Зігерт.
   Фестиваль 2000. Умовна художня тема, що червоною стрічкою переходить через фестиваль,- це аспекти людського світосприйняття - фізіологічний, психологічний, соціальний та філософський. Кожен репрезентують своєрідні "візії", щоразу інші: соціум - візії соціальні (поверхні, вегетація, трансформація); комунікацію -психологічні (переміщення та зсуви, плей-офф, звукові пейзажі); агрегат - фізіологічні (голос шуму, звукові пейзажі, мобіліс); інтеграцію - філософські (опромінення-випромінення, чотири пори року, прощавання з ляльками). Знову фестиваль має екзотичний блок -традиційне мистецтво монголів, інуїтів. Японські прощавальні ляльки отримують модерну інтерпретацію. Знову особлива увага до європейських музикантів найвищого рівня, до театралізації та синтетичних мистецьких форм.
   Фестиваль 2001. Понад 180 музикантів з різних країн світу, кілька тисяч слухачів. Фестивальні акції документувалися у відео та аудіо форматах, пряму трансляцію здійснювало обласне радіомовлення. Ідея лишається незмінною: музичний театр. Та сама і драматургія: безперервний розвиток з повторами деяких блоків (Соло-Солісімо, Дуель-Дует у виконанні Іво Нільссона , Йоні Аксельссона; Сергеуса Кірсенка та Нерінґі Буткуте; Mішеля Маранґа; Пьєра-Стефана Меже; Івана Єргієва та Олени Єргієвої та інших) та з відправними і кульмінаційними пунктами (Концерт-Сцени, Антракт-Фантазія у виконанні ансамблю КОНТИНУУМ НЬЮ ЙОРК ; Фрайбурзького ансамблю перкусії, ансамблю ARCHAEUS, струнного Тріо імені Кандинського; ансамблю АРС ПОЕТІКА; тріо ХААН; ансамблю ВІДЕНСЬКИЙ КОЛАЖ; ансамблю ГАРМОНІЇ СВІТУ та інших). Наголос (орієнтування) зроблено на спробі прищепити у структуру фестивалю (заснованого на пріоритеті фахового виконавського та композиторського мистецтва) підготовану імпровізацію, а також поєднати автентичну музику (на 7-му фестивалі - це Індія, Азербайджан), імпровізаційну музику (Дует Фатале з Швейцарії, танцівники з різних країн), та спроби розвинути власний стиль на основі різних досвідів "світової музики" (Йоргос Адаміс). Назагал, комунікація у час Міленіуму…
   
   Будь-який справжній фестиваль існує насамперед заради того переживання свята, яке він дарує своїм учасникам та гостям, але ДВА ДНІ Й ДВІ НОЧІ НОВОЇ МУЗИКИ мають до того ж іще й цілу низку важливих здобутків і наслідків, що заслуговують на окремий перелік.
   Форум в Одесі став парадом досягнень українського та свiтового мистецтва, демонстрацiєю нових iдей в галузях форми, змiсту, виконавства. Він перебрав і функцію виховання естетичних смаків публіки та митців, пошуку нових форм самого існування сучасного мистецтва, неординарних постановчих та дизайнерських рішень, пропаганди таких нових синтетичних видів мистецтва, що утвердилися в сьогочасному свiтi, як перформанс - поєднання музичної iдеї з символiчно закодованою пластикою акторського руху, iнсталяцiя - сполучення візуальних та акустичних iдей з життєвою та соцiальною дiєю, вiдеоiнсталяцiя - зіткнення рiзноманiтних форм вiдеоряду з музикою тощо.
   З кожним роком імпреза набуває дедалі більшої популярності у світі, привертаючи до себе увагу та зацікавленість фахівців і аматорів. До України прагнуть приїхати "зірки" виконавства та видатні композитори з метою продемонструвати свої творчі досягнення. Назворіт, щораз більший інтерес викликають прем'єри нових українських творів. На одеських фестивалях сучасна українська музика не поступається сучасним світовим досягненням. Новi напрями та форми музичного, виконавського, візуального, мультимедійного мистецтва вже існують і в Україні, і нерідко нарівні з будь-якою іншою країною. Слід зазначити, що визнання українського сучасного мистецтва фактично відбувається саме на тих фестивалях, де встановлюються пріоритети та визначаються напрямки розвитку. Саме вони дають українській музиці гарний шанс потрапити до репертуару іноземних виконавців. Тим забезпечується продовження форуму в концертних залах світу, один з його довготривалих ефектів. Цей факт гідно поціновують українські та іноземні виконавці, композитори, преса, телебачення, радiо.
   За роки проведення фестивалю всталилася співпраця з іноземними та міжнародними фондами та культурними центрами. Сьомий рік поспіль форум показує, що Україна є надійний та повноцінний партнер європейського культурного співбратства. Іноземні учасники фестивалю, керівники та представники європейських культурних установ переконалися, що Європа має в Україні ще один зразковий майданчик для показу нової музики та мистецтва. Це було ще раз засвідчено на проведеній у лютому 2000 року в Києві Міжнародним фондом "Відродження" зустрічі українських мистецьких громадських організацій з іноземними культурними центрами в Україні, коли багато хто з представників останніх признався, що вже не мислить України без ДВОХ ДНІВ І ДВОХ НОЧЕЙ НОВОЇ МУЗИКИ.
   Надважливим є навчальний ефект фестивалю. Вищi досягнення українського та світового мистецтва демонструються в Одесi. Фестиваль постав справжньою майстернею для українських музикантів, особливо для студентів, що дістають нагоду відвідати класи провідних у світі митців. Кожен з присутнiх може не тiльки подивитися та послухати майстрів, а й поспiлкуватися з ними, порадитися щодо розв'язання тих чи iнших проблем. Кожен, хто потребує, має для себе певну користь: iнструменталiст, спiвак, композитор, режисер, перформер чи художник. На фестивалi представлено прiоритетнi напрямки сучасного мистецтва, i незалежно від кваліфікації як фахівці, так і аматори можуть дізнатися чогось нового для себе, урізноманітнити свої естетичнi погляди. І ми бачимо, як змінюються люди та загальна ситуація, як нове мистецтво отримує право на життя, та й стає життєвою потребою багатьох.
   Досвід ДВОХ ДНІВ І ДВОХ НОЧЕЙ НОВОЇ МУЗИКИ починають студіювати представники країн, що розвиваються. За підтримки спеціальних фондів вони приїздять навчитися "робити" фестивалі. Щодо такої азійської країни, як Монголія, фестиваль та АНМ постали донором набутого досвіду, надавши концепційну й документаційну допомогу та зорганізувавши подорож українських музикантів на перший у цій державі фестиваль нової та традиційної музики СТУКІТ КОПИТ (1999), що в багатьох відношеннях відтворив одеський фестиваль ДВА ДНІ Й ДВІ НОЧІ НОВОЇ МУЗИКИ у специфічній ситуації Монголії. За цим фестивалем - "дитям" Одеського форуму незабаром мають постати ініційовані Бернардом Вольфом фестивалі-"онуки" у Киргизії та В'єтнамі.
   Фестивальний рух поволі поширюється Україною. З'являються й фестивалі сучасної музики, зокрема в Києві, Львові, Запоріжжі. Шкода, але на сьогодні лише одеський цілком присвячено Новій музиці (у широкому сенсі). Щоправда, його доробок розповсюджується Україною та за кордоном за допомогою видання нот, компакт-дисків, оприлюднення інформації через пресу, Інтернет, радіостанції багатьох країн, а також через 'живі' імпрези на кшталт Мандрівної Академії Музики та інших заходів, що іх проводить АНМ в українських та іноземних містах.
   Композитор Діну Ґеццо з Нью-Йорка, організатор кількох музичних форумів та учасник численних фестивалів, по відвідинах третього випуску (1997): "Нічого подібного ніде не бачив. Вражає різноманітність програми, музики, загальний рівень виконавства, прекрасна організація. А такій успішній новаторській формі дводобового марафону можна лише позаздрити. Я допомагатиму одеському фестивалю, наскільки зможу". І нині Діну Геццо розповсюджує через Інтернет інформацію про одеський фестиваль та одеських композиторів, пропагує українську музику у Сполучених Штатах Америки.
   Дуже важливо, що фестиваль об`єднує музикантiв, художникiв, акторiв, режисерiв рiзних країн, дозволяє їм демонструвати свою спiвдружнiсть мовою мистецтва, породжує спільні мистецькі проекти та культурні акції. Результат фестивалю - десятки нових творів, що їх створюють іноземні композитори для українських музикантів чи, навпаки, українські автори для іноземних виконавців.
   Отож, існування одеського форуму набуває особливої ваги для української культури, для її розвитку та її інтеграції в європейський та світовий культурний простір. Трохи парадоксально, але фестиваль митців-новаторів поволі стає певною традицією. Можливо, це й є його найзначніший наслідок.
   

Голоси преси

2001:
   Назагал цей фестиваль - феєричне ярмаркове дійство, на якому панувала атмосфера тотальної творчості. Він вже увійшов у світовий мистецький простір як своєрідний художній витвір. Щоб зрежисерувати таку непересічну акцію, треба бути неабиякою особистістю. Саме такі є головні автори фестивалю - його президент Бенгард Вульф, директор Олександр Перепелиця і його художній директор Кармелла Цепколенко. Перший є чудовим музикантом, талановитим диригентом і великим оригіналом-ентузіастом. Хтось колекціонує марки, хтось картини, а професор Вульф - засновані ним фестивалі нової музики: в Україні, в Монголії ("Стукіт копит"), у Киргизстані ("Золота шовкова звукова доріжка"), у В'єтнамі ("Тріск бамбуку")... Душа ж і перша леді "Двох днів й двох ночей", незрівнянна Кармелла - це фонтан творчих ідей, справжній трудоголік при незмінній чарівності і, якщо високим штилем - взірець фанатичної відданості мистецтву. Ну а гроші? - спитаєте ви і будете праві, адже без цієї можновладної "прози" не припливе казковий корабель з червоними вітрилами. На щастя, одеська імпреза має впливових друзів і прихильників: швейцарський фонд Рго Неlvetia і його українське відділення, фонд Відродження, Фундацію Ернст фон Сіменс (Німеччина), Міністерство культури і мистецтв України, а також Одеську держадміністрацію. Здається, ми опікувалися питанням - кому потрібна нова музика? Після відвідання міста чарівних снів (пам'ятаєте утьосівське "Есть город, который я вижу во сне" ?) відповісти зовсім не складно: крім багатьох згаданих вище осіб, без неї не уявляють своє життя ті розкуті, студентського вигляду дівчата і хлопці, солідні фахівці і просто звичайні громадяни, які дві доби практично не залишали зал, в якому розігрував свою інтригуючу виставу вимріяний Театр загадкової Музики. І знаєте, це був не сон...
   Тамара Невінчана, журнал "Nota" #2/2001 (#6), Київ-Одеса-Київ, квітень 2001

   
   Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва "Два дні і дві ночі нової музики" - щорічна імпреза, яка з`явилася в Україні з 1995 року. "Два дні і дві ночі нової музики" є явищем унікальним за формою: 48 годин сучасної академічної музики нон-стоп, а, точніше, дві 12-годинні музичні доби, що починаються по обіді і завершуються близько 7-ої ранку. Кожна доба фестивалю розвивається за своєю особливою драматургічною концепцією. Кожна музична година, як правило, віддається новому перформансу, переважно подібному до театралізованого дійства, комбінованого з акціями та інсталяціями виконавський, візуальних, мультимедійних та синтетичних мистецтв. Кожен фестиваль нагадує унікальний витвір мистецтва. Фестиваль розбиває всі умовності традиційного сприйняття музики: сцену замінено на арену в центрі нічного клубу, партер - на барні столи й стійки. Виходячи з ідеалу вільного розвитку мистецтва, фестиваль береться за просування новаторських напрямів у сучасній музиці, не обмежуючись жодними стильовими, ідеологічними чи іншими рамками. Сотні найкращих композиторів і виконавців з усього світу - таким є надбання семи одеських музичних весен.
   Катя Ботанова, "Кармелла Цепколенко", журнал "Єва" - оксамитовий сезон 2001 (41)

   
   По своей концепции и обстоятельствам реализации ДВА ДНЯ И ДВЕ НОЧИ - это фестиваль, который не имеет намерений имитировать какой-либо другой в Украине или за рубежом. Это явление, которое будоражит фантазию, выбивает из лривычной колеи. Конечно, нелегко прослушать два дня и две ночи необычной и для многих непривычной музыки, но такой активный "штурм" нового искусства дает возможность полного в него погружения.
   Не секрет, что к некоторым вещам нашему сознанию требуется приспособиться, привыкнуть, и лишь потом появляется заинтересованность и понимание. На фестивале новой музыки все участники и гости фестиваля пребывают в едином музыкально-информационном пространстве, и каждый музыкальный час отдается новому перформансу - более-менее традиционному концерту или театрализованному действу, скомбинированному с акциями и инсталляциями исполнительских, визуальных мультимедийных и синтетических искусств. Нетрадиционные акции требуют и нетрадиционной ситуации в зале: специально оборудованная площадка в центре помещения вместо привычной сцены и публика, которая сидя за столиками или в баре, может чувствовать себя довольно свободно.
   За годы фестиваля непосредственное участие в нем приняли несколько сотен иностранных и украинских творцов, а его ежегодная аудитория насчитывает тысячи одесситов и гостей из других городов Украины и мира. Лучшие записи 1-3 и 4-6 фестивалей изданы на компакт-дисках, растиражированных в Германии. А VII Международный фестиваль современного искусства ДВА ДНЯ и ДВЕ НОЧИ - это уже новые записи, новые впечатления, новые идеи, и новые их воплощения.
   "Два дня и две ночи новой музыки в Одессе", газета "Весь мир в кармане", апрель 2001, №79

   
   Сравнить вызываемые действием фестиваля эмоции можно, пожалуй, с хорошим рок-концертом. Живой звук, сцена в центре удобного зала, масса публики, среди которых очень много молодежи, по-настоящему интересные выступления, пускай пока и непривычные для зрения и слуха, - все это создавало удивительную атмосферу. Безусловным "плюсом" в организации этого необычного фестиваля, длящегося 2 дня и 2 ночи, является его форма: публика свободно перемещается и общается, сидя за столиками, а не очень длинные фрагменты представления прерываются паузами. Можно немного "перестроиться", отдохнуть, поделиться мнениями.
   Ольга Потехина, Валерий Болдырев, "Энтропия музыкальной вселенной", газета "Весь мир в кармане", №1, май 2001

    В седьмой раз в Одессе прошел ставший уже традиционным фестиваль "Two days and two nights of new music". С каждым годом он приобретает все большую популярность в мире, привлекая к себе внимание и заинтересованность не только специалистов, но и любителей. В Украину стремятся приехать выдающиеся музыканты и композиторы с целью продемонстрировать свои творческие достижения.
   "Два дня и две ночи в Одессе", Журнал "Пассаж", май, 2001, стр.108

   
   Фестиваль 2D2N (Два дня й дві ночі нової музики) щороку відбувається в Одесі, починаючи з 1995. Його презентує Асоціація Нової Музики, українське відділення Міжнародного товариства сучасної музики/ІSСМ.
   Фестиваль підтримують Міжнародний фонд "Відродження", Про Гельвеція, Фундація Ернста фон Сіменса, Міністерство культури і мистецтв України та інші. За роки, відколи існує фестиваль, у ньому взяли участь сотні українських та іноземних виконавців. Найкращі записи від 1-го до 6-го фестивалів вийшли на двох CD.
   Під час фестивалю ви можете почути найбільш класичний авангард та постмодернІ роботи, створені за останні кілька років, які презентують найрізноманітніші напрямки живої, електронної, комп'ютерної та акустичної музики Фестиваль 2D2N найбільш серйозний, найкраще підготовлений і найбільш відвідуваний іноземними композиторами та виконавцями сучасної музики в Україні Його можна порівняти з найкращими подібними світовими фестивалями. Цей фестиваль показує, що рівень української нової музики на найвищому рівні сучасних світових досягнень.
   Журнал "Kyiv Cult", квітень 2001. №4 (40), стр.16

   
   Нову музику пострадянській людині, вихованій на Чайковському та Моцарті, класифікувати важко, а ще складніше- почути. Але коли почуєш - зрозуміти її цілком можливо. Свідками цього парадоксу та учасниками чергового-сьомого - експерименту над людиною, який щорічно проводиться в Одесі наприкінці квітня, можна було стати на Міжнародному фестивалі сучасного мистецтва "Два дні і дві ночі нової музики".
   Таку музику публіка розуміє - в цьому немає жодного сумніву. Сім фестивалів зробили свою справу. Дивно було спостерігати, як п'ятнадцять годин повний зал абсолютно добровільно до ранку спостерігає за музичним дійством: і молодь, на якій старше покоління "поставило хрест", і те саме старше покоління, і навіть декілька місцевих "авторитетів", що сиділи, як школярі, слідкуючи за творчим процесом з програмками в руках... Зал не просто слухає, а справді розуміє та одразу ж відокремлює справжнє від штучного, оригінал від підробки.
   Такі фестивалі є свого роду вічними двигунами, що визначають напрями подальшого розвитку мистецтва, стимулюють виникнення нових ідей. Це засіб перевірки новацій на практиці, формування пріоритетів їх розвитку.
   Оксана Шевченко "Нова музика, що переверне світ", журнал "Пік" ("Політика і культура"), 24-30 квітня 2001 № 15, стр. 48

   
   Говорить и писать об этом, ставшем традиционным фестивале можно бесконечно долго. Без всякого сомнения, проведение фестиваля имеет огромное значение.
   В первую очередь - это знакомство с новыми веяниями мирового современного искусства. Это интеграция авангардного украинского искусства в мировое. Это коррекция, воспитание эстетических вкусов слушателей, привлечение внимания не только к новому искусству Одессы, но и всей Украины. Это обмен творческим опытом как исполнителей, так и авторов, продвижение и демонстрация новаторских идей. Это развитие, синтез, взаимопроникновение различных видов искусства, поиск новых форм, путей развития искусства третьего тысячелетия. Это пропаганда новых синтетических, уже существующих видов искусства - перформанса (соединение музыки с пластикой актерского движения), инсталляции (сочетание акустического с визуальным) и других направлении. Это рождение новых интересных международных проектов - опыт одесского фестиваля уже переняли Киев, Львов, Запорожье, другие страны. Одесский фестиваль породил "ребенка" - фестиваль в Монголии, "внука" - фестиваль в Казахстане, "правнука" - фестиваль во Вьетнаме. Это, на мой взгляд, желание многих авторов и исполнителей, съехавшихся со всего мира, продемонстрировать именно на одесском (ставшем уже престижным) фестивале свои достижения в области современного авангардного искусства третьего тысячелетия.
   Людмила Фуки, "Два дня и две ночи", газета "Юг", 19 апреля 2001, №28

   

2000:
   Те, що має розцінюватися як величезна рідкість на заході Європи, вважається в Україні вже багато років щасливо доконаним фактом: На найпрестижнішому фестивалі Нової Музики цієї країни баян-акордеон безповоротно досягнув у своєму розвитку солідної інструментальної та звукової вартості. Міжнародний фестиваль модерного мистецтва під гаслом "Два Дні й дві Ночі Нової Музики", що вшосте відбувся цього року, щоразу проводиться Асоціацією Нова музика, українською секцією Міжнародного товариства сучасної музики в Одесі. За місцеву організацію відповідають Кармелла Цепколенко та Олександр Перепелиця, що зробили собі ім'я у якості відомих осіб на національній та інтернаціональній музичній сцені. Також німець Бернгард Вульф з Вищої школи музики Фрайбурга прямо пов'язаний з проведенням фестивалю. В імпрезах, що тривають день і ніч, беруть участь як з боку виконавців, так і від композиторів міжнародно відомі величини.
   Інтермузік, Камен (Німеччина), Грудень 2000 (9), №12, с.6

   
   ISCM (Міжнародне товариство сучасної музики) і далі просувається вперед як мережа (національних секцій) … З 1999 року я як Президент ISCM і далі відвідував країни, як правило, такі, що мають нові чи відносно нові секції ISCM, та у зв'язку з фестивалями.
   Одеса, прекрасне українське місто у Чорного моря, варто відвідати не лише задля славних та пречудових "Потемкінських східців", що збігають аж до пристані. "Два Дні й Дві Ночі Нової музики ", фестиваль, що вже вшосте влаштований у половині квітню, є достатньою підставою для подорожі туди. "Два дні й ночі" має розумітися дослівно: програма першого дня стартує у п'ятницю о 4-ій пополудні та триває до опівночі, аж так, логічно та непомітно, заходить у першу ніч, добігаючи кінця коло 3-ої ранку. Процедура другого дня та ночі та сама. Повільно вертаючи пішки до вашого готелю у першому мерехтливому світлі недільного світанку, ви можете подумки переглядати у вашій пам'яті біля 75 творів, виконаних численними міжнародними солістами та ансамблями для ентузіастичної публіки, що заповнювала залу від початку до кінця!
   Арне Мельнес, Президент ISCM - ISCM Report 2000, p.36

   
   Ворвавшись этаким enfant terrible в чинное семейство фрачных фестивалей, Одесский музыкальный марафон широко распахнул двери навстречу постмодерну ... Мы, наконец, избавились от комплекса неполноценности: украинская музыка уже не out of time - не отстает от времени. ... И вот уже пишутся диссертации, где Украина выступает чуть ли не родиной музыкального постмодерна, а его черты находят в давних произведениях композиторов, которые слыхом не слыхали о нем или на дух не переносят. Впрочем, вины фестиваля в этом нет.
   Олена Зінкевич, доктор музикознавства - Інтернет-журнал "Musica Ukrainica"

   
   Уявіть собі 24-годинний нон-стоп нової музики, розбитий на дві доби. Цей марафон починається пополудні і триває, поки півні заспівають. Далі кілька годин перерви, аби трохи отямитись, по можливості на годину "відключитись". Основне ж - поспілкуватися зі світовими зірками й живими творцями нової музики, з колегами-марафонцями, які за шість років стали твоїми друзями: адже фестиваль відбувається в Одесі уже вшосте, і ті, хто хоч і раз на ньому побував, відмовити собі опинитися у цьому музичновидовищному "колесі" зазвичай уже не можуть... Тепер спробуємо домовитись, що таке нова музика і чому саме Одеса-ненька засяла зіркою на мапі сучасного мистецтва Європи. Отже, нова музика: це - музика, що з'явилась принаймні за останні 20 років; це - музика, написана за новими, найсучаснішими композиторськими технологіями; це - музика-експеримент, який дозволяє все, що має право називатися професіональною творчістю; це - музика, яка повертає нас до синкретичної творчості ... Нині це називають перформанс, інсталяція, візія, трансформація, мультимедіа, спектакль на мить, фігури, тощо, тощо, тощо ...
   Леся Олійник, кандидат музикознавства - журнал "Nota" - українське ревю сучасної музики, № 2, 2000

   
   Беспрецедентный по своему значению 6-й Международный фестиваль новой музыки "Два дня и две ночи" еще долго будет оставаться в Одессе притчей во языцех. ... Отрадно сознавать, что помимо юмористических и криминальных авторитетов Одесса богата и авторитетами музыкальными. ... И композитор Кармелла Цепколенко - заслуженный лидер музыкального авангарда, и ее детище - Ассоциация "Новая музыка" прочно слились с местным культурным ландшафтом, к тому же инфицировав когорту выпускников и студентов Одесской консерватории вирусом самого что ни на есть крутого музыкального авангарда до такой степени, что южную столицу впору бы окрестить столицей радикальной украинской музыки.
   Андрей Бондар - Столичные новости, Киев, №1, 16-22 мая 2000

   
   Уровень музыкантов одесского фестиваля недосягаем ни для одного из прочих украинских музыкальных празднеств. Попробуйте встретить в Европе за 48 часов таких исполинов, как "Accroche note", "Musikfabrik", Питер Шеппард, Тео Анцелотти и наши "Гармонии мира"!
   Владимир Лозовой - Вечерние Вести, Киев, №069(354), 22 апреля 2000

   
   Сергій Зажитько: Мають створюватися незалежні " команди", що шукали б кошти, організовували певні акції, знаходячи для них неординарну форму, як, приміром, "Два дні і дві ночі" в Одессі.
   Галина Конькова - Українська музична газета, №3 (37), липень-вересень 2000

   
   Как всякое искусство, рожденное сегодня, новая музыка во всей полноте отражает "поиск жанра" ее творцов и исполнителей. Кто-то идет путем традиционного мелодизма, кто-то пытается создать новые формы эмоционального звукоизвлечения, соединяет ранее несовместимое. Но музыка 20 столетья, талантливая, неровная и неоднозначная, благодаря демократизму компоновки самой программы фестиваля дает довольно полное полотно музыкальной культуры.
   Светлана Короткова - Зеркало недели, №16 (289), 22 апреля 2000

   
   Едва ли не самой важной чертой " Двух дней" является построение фестиваля как текста, организованного по определенному, каждый раз новому композиционного - драматургическому принципу. Да, авангардно-экспериментаторский характер отбираемой на фестиваль музыки очевиден; да, предельная пространственно-временная концентрированность отличает " Два дня" от всего, что происходит в Украине, но построение всего фестиваля как сонаты или как барочного концерта - явление уникальное. Эта идея Кармеллы Цепколенко - не просто арт-менеджера, организатора, но и композитора, "сочиняющего" фестиваль как произведение. Только "единицами", которыми оперирует автор, являются не звуки, аккорды и тембры, а целые произведения, выступления солистов и коллективов, готовые концертные программы.
   Юрий Чекан - Зеркало недели, 2000

   

1999:
   Тайфун постмодерна, давно гуляющий по миру, вновь достиг берегов Украины. Уже в пятый раз обрушивает он свои авангардные фантазии на Одессу, пугая пуристов, увлекая жаждущих новизны и презентуя городу фестиваль-перформанс такой профессиональной и информационной насыщенности, что рядом с ним "Железный марш лучших поп-групп" выглядит безобидной забавой юных пионеров. Пока одесский фестиваль пишет свои ежегодные "апрельские тезисы", Украина сохраняет высокий рейтинг в мировом музыкальном мнении, ибо присутствие "Двух дней и двух ночей" на фестивальной карте Украины означает, что украинская музыка вступила в цивилизованную фазу, где действуют не циркуляры и запреты, а закон саморазвития культуры.
   Елена Зінкевич - ArtLine (Киев), № 5-6, 1999

   
   Фестиваль "Два дня и две ночи" торжествовал как временное освобождение от господствующей обязательности, отменял иерархические уровни - отношения публики и музыкантов были столь непринужденными, что к любой мировой звезде можно было обратиться с самой невинной репликой. Это был праздник полного отрешения от функциональности времени с его отношениями заданности и запрограммированности. Он смотрел в незавершенное будущее.
   Валерий Бодылев - Юг (Одесса), 6 мая 1999

   
   Организаторы создали вокруг фестиваля "Два дня и две ночи" совершенно удивительную атмосферу всеобщего неподдельного интереса, серьезности тона, и в то же время какой-то легкости, свободы, не опускаясь при этом до уровня развлекательного шоу. Меня восхищают программы одесских фестивалей, их продуманность, художественная выстроенность. В них не возникает ничего случайного.
   Сергей Кравцов - Копыто Пегаса (Новосибирск, Россия), №1, ноябрь 1999

   
   Фестиваль-прорыв, фестиваль-взрыв, фестиваль-процесс, фестиваль-хроно-кубизм, фестиваль-снятие информационной блокады, фестиваль-мета-произведение, фестиваль-опера, симфония, сюита, фестиваль-лаборатория, фестиваль-избегание реверансов, только новое, только брожение и движение…
   Наталья Степаненко - Світ мистецтва (Київ), жовтень 1999

   

1998:
   Экстра-класс исполнительства - визитная карточка "Двух дней и ночей", и каждый год фестиваль пополняет "звездный" список новыми открытиями.
   Елена Зінкевич - Голос Украины (Киев), 11 июля 1998

   
   Концертная программа, продолжающаяся 10-12 часов кряду, у кого-то вызывает немое восхищение, а у кого-то - подлинный ужас. И вновь Украина поразила снобистскую Европу: публику никто не завлекал и не старался удержать, а она сидела и слушала настоящую - самую серьезную и не очень - новую музыку.
   Виктория Муратова - Сегодня (Киев), 18 апреля 1998

   
   Звуковой облик одесской весенней акции бескомпромиссен, это действительно новая музыка - исключительно из экспериментально-авангардного ряда… "Два дня и две ночи новой музыки" - на сегодня единственный в Украине фестиваль, дающий нам возможность ненадолго, но глубоко погрузиться в совершенно своеобразный звуковой мир. Сюда сходятся нервные окончания многих и разных тенденций авангардного искусства. Фестиваль имеет свое неповторимое и недублирующееся ничем в Украине, рискну даже сказать - в мире, лицо.
   Юрий Чекан - ArtLine (Киев), № 7, 1998

   
   "Два дня и две ночи новой музыки" приобрели настолько солидную репутацию в европейских музыкальных кругах, что приходится проводить достаточно жесткий отбор среди желающих попасть в наш город. Вполне понятная элитарность фестиваля не отменяет его популярности среди весьма широкого круга слушателей. Для культурной жизни Одессы фестиваль "Два дня и две ночи" имеет в известной степени определяющее значение: это первый в истории города творческий форум, известность которого вышла далеко за рамки города и даже страны.
   Александр Галяс - Порто-Франко (Одесса), 9 апреля 1998

   
   Атмосфера комфортна та неформальна… Артистичний рівень усіх виконавців, як зі сходу, так і з заходу, вражаюче високий… Завдяки контакту з людьми зі сходу, ми можемо знайти наш шлях назад до того, що є змістом музики: емоції та життєвості.
   Теа Деркс (Нідерланди) - Tempo, жовтень 1998

   

1997:
   Уникальное качество этого музыкального "перпетуум-мобиле": наличие вполне определенной и осмысленной, а главное - воплощенной в жизнь концепции... Новая музыка Украины - не просто ее "золотой запас", это - гарант ее международного авторитета, опережающий на данном этапе все остальные - политический либо экономический.
   Виктория Муратова - Зеркало недели (Киев), 19 апреля 1997

   
   Я б сказав, що "Два дні й дві ночі" - елегантний фестиваль, а це для мене - ледь не головне у сучасному мистецтві. Елегантність проглядується і в його формі , і в символіці, і у складі учасників, і в організації, і у змісті програми. Одеський фестиваль наділений особливим шармом і чарівністю.
   Олександр Козаченко - Одеські вісті, 18 квітня 1997

   
   Я посещал много фестивалей в Eвропе и, конечно, в Нью-Йорке, был в течение 11 лет директором музыкального фестиваля в Италии, но никогда не видел ничего подобного. Здесь очень много нового, потрясающая атмосфера, великолепный состав исполнителей. Необыкновенно разнообразие программы, музыки, звучащей на фестивале. Что же касается формы - двухсуточный марафон, то она вообще уникальна, подобного в Европе нет. Поражает уровень организации, все работают очень профессионально.
   Дину Геццо (CША) - Слово (Одесса), №5, апрель 1997

   
   Усі виконання впродовж цього безпрецедентного музичного марафону були відзначені оригінальністю, яскравістю та силою індивідуальності. Нова музика є внутрішньою музикою, яка відображає душу як автора, так і виконавця.
   Олександр Ляпін - Kyiv Post, 24-30 квітня 1997

   

1996:
   Фестиваль "Два дні й ночі нової музики", що вдруге пройшов коном старого театру в Одесі у квітні, треба розуміти літерально: тут грали музику нон-стоп. Програма тяглася щодоби без жодного шва аж до 5 години ранку. "Атмосфера була абсолютно унікальна", наголошує Павло Длябога, що повернувся з Одеси у якнайбільшому натхненні та захопленні.
   Пірмін Боссарт - Neue Luzerner Zeitung (Швейцарія), 25 травня 1996

   
   Надо отдать должное администрации фестиваля, сумевшей организовать проведение такого грандиозного мероприятия без сучка и задоринки на высоком европейском уровне. Композиторы и исполнители получили возможность общения, взаимного обмена опытом и идеями, а слушатели - приобщиться к миру искусства, духовной культуре, обладающей особой притягательной силой в наше время прагматизма и воинствующего невежества.
   Лилия Новицкая - Деловая Одесса, № 16, 1996

   
   ...Ощущение звука - как ощущение жизни. Ощущение цвета и света. Каждый звук имеет свой запах. Свой объем. Свое время - пространство... Когда далеко за полночь, и глаза уже устали смотреть, а уши - слушать, когда сон - почти явь, а явь - нечто далекое, принадлежащее иному миру - тогда рождается обостренность ощущения видимого и слышимого. Тогда, кажется, наступает момент Истины... А вы знаете, как выглядит "подготовленный рояль"? И как на нем играют? ...А как может нежнейшая флейта рычать? ...А как из человеческого горла рождаются нечеловеческие (и вообще, кстати сказать, - внеземные) звуки? Можете вообразить?.. А вздох и трепет восхищения, и изумление, и восторг - нет? Восхищение тем высочайшим искусством, которое есть - игра? И тем, что есть люди, которым доступно то, что недоступно любому всякому - просто тебе? К чему все это? К тому, что мы - т.е. наше молодое государство - входим в огромную семью культурных европейских народов. Или к тому, что это искусство сегодня таки в состоянии воспринимать некоторое количество наших граждан, задранных инфляциями и купонобаксами? Все это - о людях, которым есть что сказать. И они не желают больше писать в стол, играть для себя, строить свой маленький бизнес... О людях, которые хотят не только для себя. И еще раз - все, что рождается в этом городе, все, что способно жить, - это только его люди. И только. Это - Кармелла. Это - Саша Перепелица. Это - Аня Морозова. Которые сделали это. Растормошили спящих, разбудили болото, заставили слушать и видеть. Заставили раскрыть глаза и уши...
   И.Д. - журнал Одесса, № 2, 1996

   

1995:
   Фестиваль происходил в охваченном железными лесами зале Центра украинской культуры. Иллюзия незавершенки словно стимулировала съехавшихся музыкантов - строить, строить, строить!..
   Вадим Меремс - газета Слово (Одесса), апрель 1995

   
   Подобного фестиваля в нашей стране доселе не было. Необычность ему придала уже сама оригинальная форма проведения - в виде непрерывного музыкального действия в течение двух дней и двух ночей... Фестиваль может стать той территорией, где на едином творческом пространстве будут взаимодействовать образцы лучшего европейского и украинского современного искусства.
   Лилия Новицкая - газета Деловая Одесса, №17, 1995

   
   Такие фестивали служат взаимообогащению музыкантов разных стран, помогают развитию культуры... Фестиваль непременно должен иметь продолжение. Теперь музыкальная Европа внимательнее станет смотреть на Одессу, на Украину, потому что "Два дня и две ночи новой музыки" показали, что родился еще один фестиваль подлинно европейского уровня.
   Павло Длябога (Швейцария) - АиФ-Плюс, № 15, 1995

   
   Благодаря фестивалю, ценители музыки получили уникальную возможность ощутить атмосферу напряженных творческих поисков современной Европы.
   Олег Фесенко - Украинские деловые новости, № 14, 1995


top of document