повернутися до розділу СУЧАСНА МУЗИКА...


   Богдан Сюта
Українська музика молодшої генерації композиторів
(стислий огляд)
   1980-ті роки стали тим періодом у розвитку української музики, коли на перший план виступила молодша генерація композиторів. Більшість із них уже не була чи майже не була скута старими догмами тоталітарного диктату. Ці композитори активно вивчали кращі зразки нової європейської музики, також - твори композиторів світової слави з Росії, США, Естонії, Латвії, Літви, Грузії, Вірменії, представників класичного українського авангарду 1960 - 1970-х років. Більшість із них мала можливість безпосередньо контактувати із сучасними композиторами інших країн на міжнародних музичних фестивалях в Україні, також на концертах, фестивалях та в майстеркласах і колоквіумах у Великій Британії, Німеччині, Польщі, Франції, Хорватії, Швейцарії. Такий обмін інформацією сприяв до становлення самобутніх і цікавих композиторських обдарувань.
   Зараз можна простежити три головні напрямки композиторського письма та творчих уподобань молодих авторів. Найбільш загальний поділ проведімо з огляду як на естетику їх творчості, так і на прагматику (конкретніше - композиторську техніку та стилістику), яка набуває останнім часом чимраз більш вирішального значення. До першого напрямку віднесімо композиторів, що працюють у техніці розширеної тональності з використанням атональності, модальності та алеаторики. До другого - композиторів, що продовжують традиції нового фольклоризму. Генеалогія останніх традицій сягає 1910-1920-х років: Барток - празька школа - Львів - Кіїв (у Києві також досить потужні впливи російської школи, яка традиційно апелює до фольклорних коренів). Третій напрям представляють твори, зорієнтовані на використання здобутків європейського авангарду 50-60-х років та поставангарду 70-80-х років.
   Очевидно, не можна чітко розмежувати композиторів відповідно до згаданих напрямків. Адже більшість молодих авторів чимало експериментує й шукає нові можливості самовиразу. Але найхарактерніші риси даних творчих напрямків є помітні при аналізі творів дуже виразно. Тому спробую схарактеризувати під таким кутом зору творчість деяких, на мою думку, найяскравіших композиторів молодшої генерації - представників композиторських шкіл Львова, Києва, Харкова.
   Найсильніші традиції фольклоризму бартоківського типу простежуються у композиторів - вихованців Львівської школи. Більшість із них студіювали у професорів Дезидерія Задора, Володимира Флиса та Мирослава Скорика (що довгий час викладав також у Київській консерваторії), також - професора Євгена Станковича у Києві.
   Яскравими представниками даного напрямку є композитори Ганна Гаврилець, Олександер Козаренко, Юрій Ланюк та Володимир Рунчак.
   Ганна Гаврилець народилася 1958 року. Навчалась у Львівській консерваторії (клас В.В.Флиса) та в асистентурі-стажуванні Київської консерваторії (клас професора М.М.Скорика). Викладає композицію у Київській консерваторії. Працює у жанрах камерної, симфонічної та хорової музики. Компонує також вокальні поп-композиції. Серед творів останніх років є Концерт для альта з оркестром, Симфонія, Квартет саксофонів, Квінтет для духових інструментів, рапсодія-діалог для флейти і фортепіано, хори на вірші Олександра Олеся, поп-пісні. Музика відзначається тяжінням до тональної техніки з використанням типових інтонації українського фольклору. У творах А.Гаврилець складні поліфонічні переплетення голосів як правило поєднуються з колористичною ігрою тембрів. Надає перевагу лірико-романтичним концепціям. Пошук у сфері рафінованих звучань поєднує з використанням традиційних жанрів и форм (особливо сонатної форми та циклу).
   Олександер Козаренко народився 1963 року в Коломиї (Західна Україна). Закінчив Київську консерваторію та аспірантуру (клас професора М.М.Скорика). Працює у Львівському вищому музичному інституті. Надає перевагу у творчості камерно-інструментальним, камерно-вокальним та симфонічним жанрам. Останніми роками написано "Епістоли" (чотири симфонічних фрагменти для оркестру), "Кончерто рутено" для камерного ансамблю, "П'ять весільних ладкань з Покуття" (кантата для народного голосу та камерного ансамблю), "Концертштюк" для фортепіано, флейти та струнних.
   Для творів О.Козаренка характерне досить вільне поєднання різностилевих елементів: від фольклорних інтонацій до лексем європейського бароко, також - робота в техніці регламентованої алеаторики з опорою на тональні центри. Традиції фольклоризму співіснують тут із елементами "полістилістики" А.Шнітке, темброво-фактурними прийомами творів К.Пендерецького та А.Пануфніка періоду 1980-х років та прагненням до експериментування в галузі формотворення.
   Юрій Ланюк народився 1957 року. Розпочав музичну кар'єру як віолончеліст. Композиторську освіту набув у Львівській консерваторії (клас професора Д.Е.Задора), Працює у Львівському вищому музичному інституті на кафедрі струнних інструментів. Найяскравіше виказав себе в камерних творах. Останнім часом написані: симфонічна поема "Забута земля" (за творами В.Стефаника), Камерна кантата, Диптих для віолончелі та фортепіано, "Спів для рівнодення" для сопрано, баритона та камерного ансамблю, "Соната чекання" для віолончелі, фортепіано та вокального квартету (в записі на магнітну стрічку).
   Використання фольклорних інтонацій поєднується у творах Ю.Ланюка з міцною опорою на розширену тональністьта з прагненням до ліричних і медиативних висловлювань. Відчувається орієнтація на музику композиторів французької школи з їхньою прозорістю фактури, витонченістю вертикалі та імпресіоністичним присмаком гармонічних сполук.
   Володимир Рунчак народився 1960 року в Західній Україні. Закінчив Київську консерваторію як диригент та композитор. Пише в найрізноманітніших жанрах за винятком сценічних. Працює в Київській міській організації Спілки композиторів України. Взяв участь у Бранденбурзькому колоквіумі нової музики (Берлін, 1992). Найважливіші твори останніх років: два фольк-концерти для камерного складу, фольк-кантата "Чумацькі пісні", Концерт для саксофона з оркестром, три камерні симфонії, Реквієм для баритона, сопрано та камерного ансамблю, "Контра спем сперо" для чотирьох саксофонів, "На смерть Ісуса" для жіночого хору, читця та труби, "Гомо люденс" (симфонія для двох солістів), "Розмова з часом" (антисоната для двох фортепіано), квартет для чотирьох флейт, "Звуки відзвуків" для скрипки та фортепіано, "Елегія" для мішаного хору на вірші М.Вінграновського.
   У творах використовує найвибагливіші сполучення фольклорного матеріалу з найрізноманітними звуково-тембровими ефектами, розширеної тональної техніки з регламентованою алеаторикою, експериментує в галузі інструментального театру, музики тембрів, шукає нові виразові можливості в областях музичної форми та стилю. Попри деякий еклектизм та недостатню глибину деяких композицій є автором численних цікавих і новаторських творів, як правило концертного типу. В багатьох творах кількох останніх років стоїть дуже близько до композиторів третього напрямку.
   Досить численною є також група композиторів, що працюють у техніці розширеної тональності з більшими чи меньшими вкрапленнями атональної, модальної та алеаторної технік. До найяскравіших обдарувань цього напрямку можна залічити Марину Денисенко, Сергія Зажитька та Ігоря Щербакова.
   Марина Денисенко народилася 1962 року. Закінчила Київську консерваторію (клас професора А.Я.Штогаренка) та асисентуру-стажування (клас професора М.М.Скорика). Викладач кафедри композиції Київської консерваторії. Працює у різних жанрах. Серед творів останніх років: три "Симфонічні етюди", симфонія-поема "Пісня про Україну", "Три фрагменти із старовинної сюїти" для камерного ансамблю, Концерт для струнних та клавесина, "Два різдвяних канони" для струнних, фагота, кларнета та фортепіано, "Найдовша сутра..." для камерного ансамблю, "Відкривання клітки" для камерного оркестру, органа та голосу, "Жаб'яча осінь" для фортепіано, флейти та голосу на вірші Сильвії Плят.
   Музика М.Денисенко насить яскраво виражений суб'єктивно-ліричний характер. Стилістика більшою мірою експресіоністсько-романтична. В творах прагне до деталізації образів, чіткого опрацювання фактури, певного раціоналізму у використанні інструментів та оркестровці. Багато експериментує з музичною формою, веде пошуки в галузях просторового звучання тембрів.
   Сергій Зажитько народився 1962 року. Закінчив Київську консерваторію (клас професора Є.Ф.Станковича). Працює у видавництві "Музична Україна". Віддає перевагу інструментальним жанрам. Серед творів: Соната для альта та фортепіано, Концерт для валторни з оркестром, "Фольк-диптих" для сопрано та камерного ансамблю, "Контакти" для двох виконавців з мікрофонами, "Стретта" для шести інструментів, "Моноверсія" для кларнета соло, "Еротеми" для фагота та віолончелі, "Пасторалі" для квінтету духових інструментів, "Кауза Форманс" для симфонічного оркестру.
   У творчості використовує різноманітні прийоми стилізації, раціоналістичні моделі формотворення, часто вживає техніку, близьку до мінімалізму. В багатьох творах апелює до естетики європейського бароко та раннього романтизму.
   Ігор Щербаков народився 1955 року в Дніпропетровську. Закінчив Київську консерваторію (клас професора В.Д.Кирейка). Зараз - секретар Правління Спілки композиторів України, Голова Правління Київської організації. Працює у різних жанрах. Найосновніші твори останніх років: "Стабат Матер" для жіночого хору, "Ознака вічності" (кантата на вірші Л.Костенко для мішаного хору без супроводу), Три хори без супроводу на вірші О.Фета, "Арія пассіоне" (камерна симфонія), "Покаянний стих" для скрипки і струнного оркестру, "Агнус Деї" для сопрано, чотирьох флейт, ударних та органа, "Колись втомлене серце" (Романтична елегія для фортепіано), "Еклога" дляфлейти та фортепіано.
   Музика І.Щербакова позначена яскравими рисами романтизму та гострої експресії. В оркестрових композиціях ці риси поєднуються з використанням фактурних та динамічних прийомів барокової музики. В творах останніх років можна простежити багато точок дотику до стилістики В.Сильвестрова періоду кінця 1970-х років та "романтичного" К.Пендерецького початку та середини 1980-х років.
   Композитори, твори яких можна зачислити до третього напрямку, є в основному вихованцями трьох вищих шкіл: Львівської консерваторії (тепер Вищий музичний інститут ім.М.Лисенка), Київської консерваторії та Харківського інституту мистецтв. На їх світогляд справили значний вплив філософсько-релігійні концепції християнства та буддизму, також - творчість представників європейського авангарду 1960-1980-х років, зокрема К.Штокгаузена та його кола, Е.Денисова, деяких композиторів Польщі, Франції та Нідерландів. В ряді творів цих авторів прослідковується сильний вплив 12-тонової техніки школи А.Берга та техніки мінімалізму. Найцікавішими представниками цього напрямку є Олександр Грінберг, Олександр Гугель, Олександр Щетинський та Людмила Юріна. Також - вихованець Львівської консерваторії Дмитро Капирін, який зараз живе в Москві.
   Олександр Грінберг народився 1961 року в Харкові. Закінчив Харківський інститут мистецтв (клас професора І.К.Ковача), Брав участь у міжнародних фестивалях сучасної музики в Базелі, Загребі, Зальцбургу. Викладає композицію в музичній школі № 5 м.Харкова. Віддає перевагу камерно-інструментальній музиці. Найосновніші твори останніх років: "Карілльон" для малого оркестру, "Мерехтіння" для струнного квартету, "Поліфонічні ігри" для фортепіано, Сім етюдів для кларнета соло, "Мантри" для семи блок-флейт, "Кімнатна рослина" для секстету інструменталістів.
   Музика О.Грінберга дещо аскетична, з тяжінням до моделювання станів самозаглиблення та медитації. В оркестровій музиці останніх років все частіше використовує 12-тонову техніку, іноді - в поєднанні з ритмичними серіями ("Карілльон") та драматургією тембрів.
   Олександр Гугель народився 1961 року у Вільнюсі. Закінчив Харківській інститут мистецтв (клас професора В.С.Бібіка). Брав участь у міжнародних фестивалях сучасної музики в Москві, Лондоні, Загребі, Токіо та ін. Викладає композицію в музичній школі № 5 м.Харкова. працює у різних жанрах. Основні твори останніх років: "Присвята Пярту" для симфонічного оркестру, "До геометрії", "Каприччіо", "Птахам, що відлітають", "Проростання тиші" (всі для фортепіано), "Елегія" для фортепіано та кларнета, "Дві хоральні постлюдії" для скрипки, віолончелі та контрабаса.
   В музиці тяжіє до прозорих звучань, часто використовує вертикалі терцевої будови. Експериментує з просторовим звучанням. Більшість останніх композицій віиконані в мінімалістичній техніці.
   Олександр Щетинський народився 1960 року в Харкові. Закінчив Харківській інститут мистецтв (клас професора В.Г.Борисова), Викладає композицію та інструментовку в Харківському інституті мистецтвю Брав участь у міжнародних фестивалях сучасної музики в Лондоні, Варшаві, Парижі, Цюриху та ін. Лауреат міжнародних композиторських конкурсів ім.К.Сероцького (Польща) та у м.Фрібургу (Швейцарія). Віддає перевагу жанрам інструментальної та хорової музики, експериментує в галузі електронної музики. Найосновніші твори останніх років: "Хваліть ім'я Господнє" для фортепіано, "Світ во откровєніє" для мішаного хору, "Ламенто", "Шлях до медитації", "Обличчям до зірки" (всі для камерного ансамблю), "Дивлячись на небо" длядвох флейт і фортепіано в чотири руки, "Криптограма" для вібрафона соло, "Глосолалії" для камерного оркестру, "Слово Проповідника" для сопрано і струнного квартету, Соната для скрипки і фортепіано, "Біля входу" для магнітофонної стрічки, "Післямова" для камерного ансамблю, Квартет для блокфлейт та вібрафона і ін.
   У творах використовує техніку вільної атональності, модальності, також - 12-тонову техніку ("Глосолалії"). Багато уваги приділяє розвиткові фактури, часто застосовує мікро- та гіперполіфонічні пласти, вертикалі, засновані на обертоновому ряді. В більшості творів втілює ідеї християнської філософії та міфології, передає містично-психологічні стани та прагнення. Разом з тим йому не чужі ідеї нового романтизму.
   Людмила Юріна народилась 1962 року в Київській області. Закінчила Київську консерваторію (клас професора Є.Ф.Станковича). Викладає композицію в Київській музичній школі № 38. Працює переважно в жанрах інструментальної музики. Серед творів: струнний квартет, "Modus Cont" для симфонічного оркестру, Концерт для тромбона та симфонічного оркестру, "Музика на воскресіння Христа" для камерного ансамблю, "Інтро" для сомфонічного оркестру, "Рао Ноала" для сопрано та камерного ансамблю, "Ран-Нан" для 19-ти струнних, "Геометрикум" для духового квинтету, "Екаграта" для ударних інструментів.
   На творчість Л.Юріної справили великий вплив християнська та тібетська філософії, що відбивається в концепціях і, певною мірою, у складі виконавців більшості творів. Звідси - велика схильність до сонористично-алеатористичного мислення, розшарування фактури на численні шари та блоки, послідовне експериментування в галузі просторового звучання, якнайширше використання звуково-тембрових можливостей струнних та ударних інструментів.
   Практично всі згадані автори регулярно беруть участь у Міжнародних форумах музики молодих, які проводяться у Києві з 1992 року кожної весни. Ці форуми стали основним місцем презентації нових творів молодих українських композиторів, гостей з-за кордону (США, Велика Британія, країни Скандинавії, Західної Європи, Ізраїль, Південна Корея, Японія, країни СНД та Прибалтики), творчих дискусій, проведення майстер-класів. Багато творів виконувалось на міжнародних музичних фестивалях "Київ Музик Фест", що проходить щовосени. Деякі твори молодих українських авторів входять до репертуару відомих європейських виконавців: Гедвіга Свімберга (Бельгія, кларнет), Олексія Ткачука (Росія, фагот), Гжегожа Олькевича (Польща, флейта), Йожефа Ерміня (Україна, фортепіано), Арільда Ремерайта (Австрія, диригент) та інших.

top of document